Автор: Ліля Тяжка
Дійти до Японії з України
В день, коли Росія напала на мою Батьківщину, я прокинулась вдосвіта від гулу моторів пролітаючих низько, по враженнях ніби під вікнами, воєнних літаків. Мій будинок знаходиться поруч з аеропортом, проте такі світанкові звуки зовсім нетипові і настирливе відчуття, що щось негаразд, не покидало.
Ранок 24 лютого 2022 року по всій Україні почався одинаково з тривоги: вибухи пробудили населення більшості обласних центрів і звістка про початок війни застала мене в діловому центрі міста. Зі сторони аеропорта в небо піднімалась велика чорна хмара диму, включились сирени. Я не могла повірити в реальність того, що відбувалося, все наче в уповільненій кінозйомці: ось двірник переді мню відклав мітлу на бік тротуару, дістав окуляри і мобільний, подивився на мене і сказав, що щось негаразд. Довкола дехто так само не розумів, що відбувається і знімав чорний дим після вибухів, а деякі люди бігли і тут я ніби пробудилась, також зірвалась та помчала хутчіш до машини.На дорозі паніка та затори. Це була перша тривога, а скільки потім їх ще було попереду.
View this post on Instagram
Далі подій розвивались стрімко. Чоловік у перший день поїхав добровольцем на північний схід України, за який ішли бої з російською армією. Школи оголосили вимушені канікули на невідомий період часу, в магазинах та на заправках утворились довжелезні черги. Перегляд та прослуховування новин набрало нового змісту, всі стежили, як Росія пішла в наступ та безжально атакувала українські населені пункти, вбиваючи місцевих жителів та руйнуючи звичайні житлові будинки. Ми почали взнавати, де знаходяться бомбосховища і виявилось, що більшість з них існують на карті, а насправді засипані або віддані під комерційні приміщення. Тому під час сигналу тривоги та під виття сирен люди спускалися в власноруч переоблаштовані підвали або залишалися в умовно “безпечному місці”: між несучими стінами будинку, зазвичай біля вішалки.
На тлі цих обставин сусідні країни відкрили свої кордони для біженців з України та упростило проходження митного контролю: до одної лиш Польщі, за приблизними підрахунками, подалося від війни з Росією близько двох мільйонів українців.
Чому я вирішила шукати тимчасового прихистку в Японії
Рішення покинути Україну далось мені нелегко, адже, як ви знаєте, я принципово нікуди не виїжджала все своє життя, виключно лиш в туристичних цілях та короткочасних мандрівках. Тут моя земля, мій дім, город, сад з яблунями, піч для зйомок проектів Etnocook, робота, офіс LilkaSky, сім’я. Навіть повітря довкола рідне і цілюще.
View this post on Instagram
Та коли появились звістки про захоплення Російськими військами Чорнобильської АЕС, обстріл Запорізької АЕС та загроза застосування Росією проти мирного населення ядерної зброї, рішення було прийнято, адже я несу відповідальність не тільки за себе, а й за неповнолітнього сина.
Вибрала Японію невипадково. Як ви знаєте, я вже майже десять років веду просвітницький проєкт Мандрівки Японією, в якому описую культуру, традиції та звичаї країни Вранішнього Сонця. До того ж, Японія заявила про підтримку України, засудження нападу Росії, готовність надати прихисток людям з України та спростити суворі правила в’їзду і перебування для моїх співвітчизників.
Довга дорога до посольства Японії в Україні (переміщене до Польщі)
Як виявилось під час збору необхідних документів, посольство Японії в Україні було евакуйоване з Києва до столиці Польщі Варшави.
Поспішно я закінчила основні спрви на Батьківщині, зібрали з малим два рюкзаки з найнеобхіднішими речима і один трохи більший з книжками та вишиванками, і подались на кордон з Польщею. Піший перехід в Шегині анонсувався як вільний та швидкий спосіб потрапити до країн ЄС, проте в реальності все було зовсім інакше.
Діставшись до місця призначення в обід, ми стали в довжелезну чергу людей різного віку, з різних областей, зі мною поруч йшли з Волновахи, Сумщини та Закарпаття.
Шлях долали зазвичай сім’ями, з старшими і маленькими дітьми, які несли з собою валізки та домашніх улюбленців, в пасмурний день, а потім і в мороз.
Рухались з швидкістю по декілька кроків раз 15-20 хвилин, в сумі десять годин, зігріваючись чаєм від волонтерів, які допомагали в такий спосіб пройти практично весь шлях.
Скажу вам як є, власне митний контроль був пройдений в максимально короткий термін, а з польського міста Мединя організовані безкоштовні автобуси та інший громадський транспорт.
Так я дісталась вокзалу Варшави та застала тут масу біженців, які рятувалися від російської агресії.
Для них цілодобово працював волонтерський штаб в Польщі, який надавав консультації, підшуковув житло, організував харчування. Не затримуючись у цьому місці, ми вирушили далі.
Подалі від Російської агресії в Україні: дожити до прибуття в Японію
Нашою ціллю було дістатись до посольства Японії, тому ми вирушили далі і згодом прибули в місце призначення. Документи у мене прийняли надзвичайно оперативно та сказали чекати дзвінка. Так як наступний день була п’ятниця, то було прийняте рішення передзвонити самостійно, і, додзвонившись на гарячу лінію, а згодом і в саме посольство Японії в Польщі, дізналась, що візи готові та поїхала їх отримати. Процедура насправді спрощена до невпізнаваності, Японія дотримала цієї обіцянки сповна.
Долетіти до Японії: шлях евакуйованої з України
Отримавши документи, я одразу подалась в аеропорт, щоб зробити тест на ковід та купити квитки. Справа в тому, що Японія вимагає тести на ковід заповнені на спеціальних бланках, які роблять виключно в декількох лабораторіях (одна з них знаходилась поруч з аеропортом).
Також необхідно було самостійно купити квиток на літак, а вибір для цього на місці практично відсутній, враховуючи обмеження часовими рамками дійсності тесту. Та врешті-решт все було зроблено з допомогою сім’і та родичів і ось я в літаку з пересадкою в Туреччині.
До речі, світове засудження вторгнення Росії в Україну дуже добре видно на прикладі аеропортів:натовпи росіян, які не могли нікуди вилетіти, тинялись залами як в Польщі, так і в Туреччині.
Після нетривалого очікування ми пройшли посадку на свій літак, який довго кружляв злітною змугою через заледеніння та погані погодні умови. Врешті-решт розпочався останній одинадцятигодинний часовий проміжок, який відділяв мене від Країни Вранішнього Сонця.
По прильоту в Японію слід було заповнити багато бланків, основна частина з них стосувалися ковід-19. Всіх приїжджих очікує обов’язковий карантин, встановлення спеціальних додатків та інші специфічні нюанси, про які читайте згодом в Мандрівках Японією.
Автор: Ліля Тяжка спеціально для Мандрівки Японією
Post your comment