Я – біженець. З України в Японію: дійти, дожити, долетіти

4

Автор: Ліля Тяжка

Дійти до Японії з України

В день, коли Росія напала на мою Батьківщину, я прокинулась вдосвіта від гулу моторів пролітаючих низько, по враженнях ніби під вікнами, воєнних літаків. Мій будинок знаходиться поруч з аеропортом, проте такі світанкові звуки зовсім нетипові і настирливе відчуття, що щось негаразд, не покидало.

Ранок 24 лютого 2022 року по всій Україні почався одинаково з тривоги: вибухи пробудили населення більшості обласних центрів і звістка про початок війни застала мене в діловому центрі міста. Зі сторони аеропорта в небо піднімалась велика чорна хмара диму, включились сирени. Я не могла повірити в реальність того, що відбувалося, все наче в уповільненій кінозйомці: ось двірник переді мню відклав мітлу на бік тротуару, дістав окуляри і мобільний, подивився на мене і сказав, що щось негаразд. Довкола дехто так само не розумів, що відбувається і знімав чорний дим після вибухів, а  деякі люди бігли і тут я ніби пробудилась, також зірвалась та помчала хутчіш до машини.На дорозі паніка та затори. Це була перша тривога, а скільки потім їх ще було попереду.

Далі подій розвивались стрімко. Чоловік у перший день поїхав добровольцем на північний схід України, за який ішли бої з російською армією. Школи оголосили вимушені канікули на невідомий період часу, в магазинах та на заправках утворились довжелезні черги. Перегляд та прослуховування новин набрало нового змісту, всі стежили, як Росія пішла в наступ та безжально атакувала українські населені пункти, вбиваючи місцевих жителів та руйнуючи звичайні житлові будинки. Ми почали взнавати, де знаходяться бомбосховища і виявилось, що більшість з них існують на карті, а насправді засипані або віддані під комерційні приміщення. Тому під час сигналу тривоги та під виття сирен люди спускалися в власноруч переоблаштовані підвали або залишалися в умовно “безпечному місці”: між несучими стінами будинку, зазвичай біля вішалки.

На тлі цих обставин сусідні країни відкрили свої кордони для біженців з України та упростило проходження митного контролю: до одної лиш Польщі, за приблизними підрахунками, подалося від війни з Росією близько двох мільйонів українців.

Чому я вирішила шукати тимчасового прихистку в Японії

Рішення покинути Україну далось мені нелегко, адже, як ви знаєте, я принципово нікуди не виїжджала все своє життя, виключно лиш в туристичних цілях та короткочасних мандрівках. Тут моя земля, мій дім, город, сад з яблунями, піч для зйомок проектів Etnocook, робота, офіс LilkaSky, сім’я. Навіть повітря довкола рідне і цілюще.

Та коли появились звістки про захоплення Російськими військами Чорнобильської АЕС, обстріл Запорізької АЕС та загроза застосування Росією проти мирного населення ядерної зброї, рішення було прийнято, адже я несу відповідальність не тільки за себе, а й за неповнолітнього сина.

Вибрала Японію невипадково. Як ви знаєте, я вже майже десять років веду просвітницький проєкт Мандрівки Японією, в якому описую культуру, традиції та звичаї країни Вранішнього Сонця. До того ж, Японія заявила про підтримку України, засудження нападу Росії, готовність надати прихисток людям з України та спростити суворі правила в’їзду і перебування для моїх співвітчизників.

Довга дорога до посольства Японії в Україні (переміщене до Польщі)

Як виявилось під час збору необхідних документів, посольство Японії в Україні було евакуйоване з Києва до столиці Польщі Варшави.

Поспішно я закінчила основні спрви на Батьківщині, зібрали з малим два рюкзаки з найнеобхіднішими речима і один трохи більший з книжками та вишиванками, і подались на кордон з Польщею. Піший перехід в Шегині анонсувався як вільний та швидкий спосіб потрапити до країн ЄС,  проте в реальності все було зовсім інакше.

Діставшись до місця призначення в обід, ми стали в довжелезну чергу людей різного віку, з різних областей, зі мною поруч йшли з Волновахи, Сумщини та Закарпаття.

Шлях долали зазвичай сім’ями, з старшими і маленькими дітьми, які несли з собою валізки та домашніх улюбленців, в пасмурний день, а потім і в мороз.

Рухались з швидкістю по декілька кроків раз 15-20 хвилин, в сумі десять годин, зігріваючись чаєм від волонтерів, які допомагали в такий спосіб пройти практично весь шлях.

Скажу вам як є, власне митний контроль був пройдений в максимально короткий термін, а з польського міста Мединя організовані безкоштовні автобуси та інший громадський транспорт.

Так я дісталась вокзалу Варшави та застала тут масу біженців, які рятувалися від російської агресії.

Для них цілодобово працював волонтерський штаб в Польщі, який надавав консультації, підшуковув житло, організував харчування. Не затримуючись у цьому місці, ми вирушили далі.

Подалі від Російської агресії в Україні: дожити до прибуття в Японію


Нашою ціллю було дістатись до посольства Японії, тому ми вирушили далі і згодом прибули в місце призначення. Документи у мене прийняли надзвичайно оперативно та сказали чекати дзвінка. Так як наступний день була п’ятниця, то було прийняте рішення передзвонити самостійно, і, додзвонившись на гарячу лінію, а згодом і в саме посольство Японії в Польщі, дізналась, що візи готові та поїхала їх отримати. Процедура насправді спрощена до невпізнаваності, Японія дотримала цієї обіцянки сповна.

Долетіти до Японії: шлях біженця  з України

Отримавши документи, я одразу подалась в аеропорт, щоб зробити тест на ковід та купити квитки. Справа в тому, що Японія вимагає тести на ковід заповнені на спеціальних бланках, які роблять виключно в декількох лабораторіях (одна з них знаходилась поруч з аеропортом).

Також необхідно було самостійно купити квиток на літак, а вибір для цього на місці практично відсутній, враховуючи обмеження часовими рамками дійсності тесту. Та врешті-решт все було зроблено з допомогою сім’і та родичів і ось я в літаку з пересадкою в Туреччині.

До речі, світове засудження вторгнення Росії в Україну дуже добре видно на прикладі аеропортів:натовпи росіян, які не могли нікуди вилетіти, тинялись залами як в Польщі, так і в Туреччині.

Після нетривалого очікування ми пройшли посадку на свій літак, який довго кружляв злітною змугою через заледеніння та погані погодні умови. Врешті-решт розпочався останній одинадцятигодинний часовий проміжок, який відділяв мене від Країни Вранішнього Сонця.

По прильоту в Японію слід було заповнити багато бланків, основна частина з них стосувалися ковід-19. Всіх приїжджих очікує обов’язковий карантин, встановлення спеціальних додатків та інші специфічні нюанси, про які читайте згодом в Мандрівках Японією.

Автор: Ліля Тяжка спеціально для Мандрівки Японією


Ліцензія Creative CommonsКонтент ліцензовано на умовах Ліцензії Creative Commons Ознайомитись з деталями ліцензії CC BY-NC 4.0.

Post your comment

Pin It on Pinterest

Share This