Перед вами перша з трьох частин мого короткого, але неспішного маршруту центральним Токіо. І вперше я роблю настільки детальний квітковий огляд японського парку у своєму блозі Мандрівки Японією.

Літній пасмурний вихідний день якнайкраще підійшов для прогулянки столицею. Зазвичай рекомендують екскурсії мегаполісом, а ще й таким, як Токіо, – шалено популярним серед туристів, – відвідувати в будній день, проте при правильному, хоча й досить спонтанному, плануванні, мені вдалося змістовно й цікаво пройтися його центральними кварталами, насолодитися естетикою та прохолодою затишної зелені парку, побачити вуличну акцію і, вже вкотре, помилуватися статуєю Ґодзіли та 3D котиком на Шінджюку, з чим і ділюся з моїми читачами.

Читайте також: Фотопрогулянка вулицями Токіо

Час такої екскурсії варіюється, можна й одним парком гуляти цілий день. Проте мінімум три години слід запланувати і варто врахувати, що на вихідних, а особливо в неділю, на вулицях та в транспорті в Токіо буде дуже людно. Отже, ходімо!

Парк Йойогі біля всесвітньовідомого японського району Шібуя

Назва «Йойоґі» означає «покоління дерев» (代 – покоління, 々 – покоління, 木 – дерева), ймовірно, на честь численних дерев, що ростуть на території однойменного парку Йойоґі (яп.: 代々木公園, чит.Yoyogi kōen) та храму Мейджі (яп. 明治神宮, чит. Meiji Jingū). Парк Йойоґі, площею понад пів мільйона квадратних метрів, налічує понад 15 000 дерев і більше схожий на ліс, ніж на міський парк.

Дорогою до одного з найбільших островів зелені в Токіо

Найзручніше та найчастіше до цього місця добираються через станцію Хараджюку (яп. 原宿駅, чит.Harajuku-eki; англ. Harajuku Station) на лінії Яманоте (яп. 山手線, чит. Yamanote-sen; англ. Yamanote line) JR, а також поруч є метро. Декілька хвилин пройти до входу – і ми на місці. По ліву сторону видніється японський спортивний Національний гімнастичний комплекс з вигином даху у вигляді самурайського шолому, який проєктували з використанням натяжних кабелів та частково без внутрішніх опорних колон всередині для створення гіперболічних параболоїдних поверхонь і забезпечення неперешкодного огляду для відвідувачів. Його стіни двічі бачили найбільші світові змагання: побудований до Олімпіади 1964, він також приймав Токіо-2020, що є великою рідкістю. Сьогодні приміщення комплексу використовуються для проведення концертів.

Історія та розташування однієї з найпопулярніших паркових зон в Токіо

Після короткої прогулянки токійською вулицею, знаходимо вхід до парку Йойоґі, що є надзвичайно популярним серед населення та туристів в Японії. Займаючи площу 54 гектари, він розташований поруч із святилищем Мейджі, Національним гімнастичним комплексом, торговими районами Хараджюку та Омотесандо.

Історія цієї відпочинкової зони починається з 1967 року, коли її було офіційно відкрито на місці колишньої військової бази США та Олімпійського селища 1964 року. Ще раніше тут розкинулось перше в Японії льотне поле, де в 1910 році відбувся перший політ літака в країні.

Чим зайнятися в центральному японському парку

Йойогі-парк являє собою зелену оазу з відкритими галявинами, лісами й декоративними садами. Весною сюди з’їжджаються натовпи на ханамі: сакура тут одна з найгарніших у місті. Восени парк перетворюється на галерею червоного клена та золотого гінкго. Влітку для Мандрівок Японією я робила чудові світлини троянд та інших паркових квітів.

Літній відпочинок в затінку крон густих японських дерев

Центральна галявина є чудовим місцем для пікніків, фестивалів і дозвілля в Токіо. Для активного відпочинку доступні велодоріжки, зони для йоги, фрісбі, оренда велосипедів. Алеї ідеальні для пробіжок і прогулянок, а затінок чудово підійде для літньої релаксації.

Скільки років японським деревам гінкго в парку Йойоґі?

На відміну від стародавніх дерев, що ростуть при храмах та святинях, Ґінкго або Ґінко ( яп.イチョウ, чит. ichou (ічьо:), англ：Ginkgo biloba）в парку Йойоґі мають порівняно недавню історію. Їх висадили здебільшого у першій половині та у середині ХХ століття, коли територію парку почали облаштовувати після Другої світової війни. До цього, як Мандрівки Японією писали вже вище, тут були американські військові казарми та Олімпійське селище Токіо-1964.

Нині на території Йойоґі росте близько двох з половиною сотень дерев гінкго, які висаджували під час створення парку. Його офіційне відкриття відбулося у щістдесятих, а отже, найстарішим деревам трохи більше, ніж пів століття. Конкретно даних їхньої висоти я не знайшла, проте ґінко можуть виростати й до 35-40 метрів.

Попри свою пишність і мальовничість, зелені насадження в Йойоґі не є багатовіковими, це зрілі, але ще відносно «молоді» дерева за мірками цього різновиду, які можуть жити понад тисячу років – і саме стільки років має, для прикладу японське гінкго в Камакурі, префектура Канаґава.

Квіткові клумби та рослинні насадження в столичному парку Японії

Як завжди, я вирушила в пошуках квітів, і, беззаперечно, їх знайшла: сад троянд та довколишні сезонні квітучі оази, які присутні практично в кожній японській відпочинковій зоні.

Цього разу я потрапила в Йойоґі парк в районі Шібуї на початку літа, коли сезон сакури залишився далеко позаду, а гортензії ще не вступили в фазу буйного масового цвітіння. Проте, деякими видами троянд та інших рослин мені все ж вдалося помилуватися.

Сад троянд в Японії

Більшість рослин – японської селекції, а також є виведені у Франції, Німеччині та інших країнах. Відвідувачі мають змогу насолодитися великою різноманітністю кольорів, форм і ароматів.

У «Саду троянд» (яп. バラの公園, чит. bara no kōen (бара но ко:ен)) парку Йойоґі в Токіо десятки сортів цих рослин, тут можна побачити як популярні міжнародні різновиди, так і японські селекції. Серед ранніх весняних сортів вирізняється Evergold (яп. エバーゴールド), Еверголд). Її насичений жовтий колір, стійкість до дощу та елегантна форма роблять цю троянду фаворитом серед японських садівників.

Восени увагу привертає Climbing Blue Bajou (つるブルーバユー, Клаймінґ Блю Байю) – світло-лілова в’юнка троянда майже без шипів. З Франції походить абрикосово-рожева троянда з м’яким ароматом Looping (Лупінґ). La Sevillana (Ла Севільяна) має насичені червоно-оранжеві пелюстки, а Carefree Wonder (Керфрі Вондер) це стійкий рожевий сорт, відзначений нагородою в 1991 році.

Окрім них, тут ростуть сорти Papa Meilland (Папа Мейланд), Charles de Gaulle (Шарль де Голль), White Christmas (Вайт Крістмас), Houjun (芳純, Ходжюн), Kanon (花音, Канон), Shiun (紫雲, Шіун), Kaguyahime (かぐや姫, Каґуяхіме), Reimei (黎明, Реймей), Königin Beatrix (Кьонінгін Беатрікс), Barcarolle (Баркаролле), Princess Michiko (Принцеса Мічіко), Blue Moon (Блю Мун), Koigokoro (恋心, Коїґокоро), Olympic Fire (Олімпік Фаєр), Seika (聖火, Сейка), Wakana (わかな, Вакана), Tancho (丹頂, Танчо), Shinsetsu (新雪, Шінсецу), а також інші відомі троянди європейського, американського та японського походження.

Коли прогулюєшся акуратними токійськими стежками між клумбами ароматних квітів, не покидає відчуття присутності в особливому саду, який впорядковано з особливою японською увагою до деталей, поділено на зони з ландшафтними й в’юнкими трояндами.

Більшість рослин мають неповторний аромат і повторне цвітіння, тому є можливість в Токіо милуватися ними в травні-червні та з середини жовтня і аж майже до кінця листопада. Довкола тебе ростуть красиві трояндові кущі, майстерно перекинуті через спеціальні підтримуючі арки. Біля кожної рослини розміщено таблички з назвами, для зручності розпізнання виду.

Строката різнобарвність японських паркових квітників та їхня спорідненість з українськими

Поблизу великої клумби є дошка оголошень японською мовою з промовистою назвою  «Квіти тижня».

Ось переклад з японської мови на українську написаного:

Переклад з японської Л.Тяжка для Мандрівки Японією (ред.):

«Основу клумби складають міцні червоні та білі лілії (скашіюрі). Приблизно від 20 до 30% становлять високорослі сорти. Їхні квіти привабливо погойдуються на вітрі, і багато відвідувачів зупиняються, щоб сфотографувати ці незвичайні, відмінні від інших, рослини,» – сказано в японському тексті першої частини.

Абзацом нижче японською мовою написано про С(у)кашіюрі スカシユリ（ユリ科）(Sukashi-yuri / Lilium) – Лілії:

«Скашіюрі (вид лілії) це один із ранньоквітучих видів у родині лілійних. Його особливістю є те, що квіти дивляться вгору. Аромат дуже слабкий або майже відсутній,» – написано на парковій дошці оголошення.

Фото рожевих квітів під цим описом ілюструє саме цю рослину, яка є азіатським гібридом.

Третя частина тексту присвячена Дзвоникам ホタルブクロ（キキョウ科）(Hotaru-bukuro (хотару букуро), англ. Campanula punctata):

«Назва «Хотарубукуро» (букв. «ліхтарик світлячка») походить від уявлення, що якщо посадити всередину квітки світлячка, його світло буде просвічувати через пелюстки. Це традиційна японська квітка, яка щороку цвіте в одних і тих самих місцях, викликаючи ностальгію,» – сповіщає нас оголошення.

На фото під тестом можна побачити фіолетово-рожеві дзвіночки. А також я сфотографувала їх на клумбі поруч.

І, врешті-решт, останньою описана Гортензія дуболиста カシワバアジサイ（アジサイ科)（Kashiwaba-ajisai (кашіваба аджісай) / Hydrangea quercifolia):

«Це не квітка, а декоративний чагарник родом із Північної Америки. Він є різновидом гортензії, цвіте білим, має цікаву форму суцвіть, а також прекрасне осіннє забарвлення листя. Назва походить від форми листя гортензії, що нагадує дубові,» – сказано в тексті.

На світлині з білими квітами можна побачити цю рослину з назвою кaшіваба аджісай (гортензія дуболистна, листова гортензія кашіва). Мені суцвіття чимось нагадують українські каштанові “свічки”, ще одна згадка про дім.

Якщо чесно, то, частково через брак часу, а може і погода вже змінилась, я вище описаних насаджень практично не бачила. Проте знайшла в тому ж місці чудові інші квіти, ось погляньте:

Волошки – очі неба на землі

Квітка на фото – Волошка, або Centaurea cyanus, представлена тут у декоративному варіанті з насиченим фіолетовим відтінком. У Японії її називають ヤグルマギク (矢車菊, yagurumagiku (яґурумаґіку)), що у перекладі означає «стрілчаста квітка», що відсилає до форми пелюсток, схожих на стріли чи карусельні лопаті.

Волошка європейського походження, в Україні здавна проростає серед жита та входить до українсткого традиційного етнічного обрядового головного убору Вінок. Ця рослина також вже давно натуралізована в Японії та активно використовується в озелененні. Її можна побачити в міських парках, ботанічних садах, а також у квіткових композиціях європейського стилю. Квітне з травня до липня, і саме в цей період її найчастіше висаджують у натуралістичних клумбах серед маків, ромашок, шавлії та інших польових культур.

У парку Йойоґі волошку часто використовують у весняно-літніх сезонних посадках. Вона додає композиціям кольору й текстури, а також створює ефект «живого лугу» серед великого міського простору. Завдяки своєму м’якому вигляду та асоціаціям із природністю, волошка в Японії символізує літо, ніжність і простоту, що робить її популярною не лише в ландшафтному дизайні, а й у фестивальних оформленнях.

Автохтонна українська рослина у японському квітнику

«Кукіль у жито сієш – біду жнеш» – українське народне прислівʼя

Ось ця хвиля заплутаних стебелець з практично відцвівшими синьо-фіолетовими квіточками та коробочками з насінням на їх місці, називається по-науковому Agrostemma brachylobum (corncockle) , ムギセンノウ (чит. mugisennō (муґі сенно:)) і є завезеною до Японії в кінці 19 ст. Але ця рослина дуже поширена в Україні і відома під назвою Кукіль та проростає на моїх рідних землях з часів неоліту та бронзової доби (~4000 років до нашої ери). Її зерна зафіксовані в археоботанічних дослідженнях першого в Європі високорозвинутого суспільства, яке називалося Трипілля та існувало на території України 5500 років до нашої ери.

Українським предкам і сучасникам і в голову б не прийшло саджати Кукіль в квітник, бо ця рослина є дуже отруйною, а висівується вона між стеблами пшениці, що робить її надзвичайно небезпечною. Проте в Японії вона не прижилась через вологий клімат та спеціфіку насаджень рису як основної культури, тому не становить загрози агрокультурним насадженням, а я змогла ось зробити її світлину в центральному токійському парку.

Садівники вирощують, проте радять стежити за цією рослиною: насіння дуже легко розлітається, тому варто не допускати її надмірного розростання.

Мак: японський символізм і українська памʼять

Червоні квіти декоративного маку ケシ属 (ケシ ぞく, чит. keshi-zoku (кеші дзоку)) (також яп. ヒナゲシ, чит.hinageshi (хінаґеші)) надзвичайно красиво прикрашають клумби. Асоціації з цією квіткою в Японії, так само як в Україні, досить схожі та повʼязані з легким смутком.

Мацуо Башьо (松尾芭蕉), відомий японський поет, писав у своєму хайку:

けしの花　咲くや夏草の　野辺のそら

Keshi no hana / saku ya natsukusa no / nobe no sora

(кеші но хана/ саку я нацукуса но/ нобе но сора)

Переклад:
«Мак цвіте/ 
літа трави на полі / небесний простір.»

В Україні мак, як символ пам’яті про загиблих, і вислів «Знову ніколи» разом створюють емоційний меседж: пам’ятати страшне минуле, але боротися, щоб воно не повторилося. Такий образ можна зустріти на плакатах, інсталяціях, у поезії, піснях і промовах.

Проте самі зернятка маку споконвіків в українській традиції асоціювалися з зорями на небі та символізували множинність світів. Мак завжди широко використовувався в приготуванні етнічних страв, таких як, наприклад, український маківник або вареники з маком та медом.

Яскрава наструція тішить око своєю барвистістю в токійському парку

Як не дивно, цей декоративний різновид рослини Наструція, який відомий в Україні також під назвою Красоля (яп. キンレンカ（金蓮花), чит. kinrenka (кінренка), англ. Tropaeolum majus), в обидвох країнах зʼявився приблизно одночасно в середині 19 століття і відтоді завоював стійку симпатію. Походить квітка з Південної Америки і до Європи її привезли іспанці у 18 столітті, а звідти вона поширилась в українські сади. В Японію красоля потрапила у період Мейджі (кін.19 – поч. 20 ст), коли на її території почали створюватися сади в європейcькому стилі. Імпортували цю рослину для декору разом з трояндами, пеларгоняіми, петуніями з основних ботанічних центрів того часу, які знаходились переважно в Великобританії, Нідерландах.

Красоля не дуже любить спеку й вологу влітку, тому краще посіяти насіння заздалегідь у приміщенні та дати сіянцям зміцніти. Так вони легше перенесуть літні умови й потребуватимуть менше клопоту у догляді.

Лаванда (яп. ラベンダー, чит. rabendā (рабенда:)) також можна зустріти японську назву「薫衣草（くんいそう, чит. kunīsō (куні:со: )）」, вирощується в Країні Сонця, що Сходить зазвичай виключно в декоративних цілях. Походить ця красива фіолетова рослина з Середземномор‘я, завезена до Японії не так давно, а мені відома у вигляді густих насаджень в українському Криму, де вона росте в дикому вигляді. 

Інші цікаві активності в токійському парку:

На вихідних тут збираються субкультури: рокабілі біля фонтану, косплеєри, танцюристи. Щонеділі в парку Йойоґі, під годинниковою вежею неподалік станції Хараджуку, збирається унікальна субкультура, а саме рокабіллі-танцюристи, відомі як Tokyo Rockabilly Club, а також місцеві групи The Strangers, The Lebels та інші. Близько обіду тут починаються імпровізовані виступи у стилі пʼятдесятих: чоловіки й жінки в джинсовому одязі, з високими зачісками в стилі «pompadour» і фірмовими «качиними» зачісками (ducktail), танцюють під класичний рок-н-рол, який лунає з колонок. Рухи динамічні, з акцентом на ретро-естетику: стрибки, «strut», ритмічні па й невід’ємне розчісування волосся на ходу, такі своєрідні «японські Елвіси». Відбувається це дійство у будь-яку погоду і багато учасників танцює ще з 1990-х. Групи мають офіційний дозвіл від паркового управління: використовують електрику, дотримуються правил і прибирають після себе.

Відео: Мандрівки Японією, офіційний Ютуб канал. Японські рокабілі в парку Йойоґі в Токіо. Публікація фото- та відео-зображень виступу дозволена

Також в парку Йойоґі постійно проводяться культурні й гастрономічні фестивалі, музичні події, виступи. Саме поблизу до цього місця відбувалася вулична акція, після якої багатьох учасників події можна було зустріти у відпочинковій зоні.

Читайте також: Оглядові майданчики Токійської телевежі

Вхід до цієї столичної японської відпочиноковї зони безкоштовний, цілодобовий, на території є автомати з напоями (я потрапила в дуже активні години, тому воду краще мати з собою – в автоматах вона стрімко закінчувалась і до магазинів вишикувались черги), туалети, кафе, та пункти оренди велосипедів. Також можна знайти спеціальні зони для собак. Влітку прохолоди шукають також біля паркових фонтанів.

Примітки від Мандрівок Японією:

• тим, хто схильний до алергій, варто мати на увазі, що у 2014 році парк Йойоґі несподівано потрапив у заголовки новин, бо саме тут зафіксували спалах рідкісної для Японії хвороби денге. За офіційними даними, було зареєстровано близько двох сотень випадків зараження, більшість із яких, імовірно, сталися після укусів інфікованих комарів у самому парку чи поблизу нього. Це стало першим значним поширенням тропічного вірусу в Японії за десятиліття. Уряд тимчасово закрив парк для відвідувачів, щоб уникнути подальших інфекцій та провести дезінсекцію. Відкрили Йойоґі лише після того, як ризик передачі хвороби повністю зник. І, хоча більше скарг не надходило, варто мати з собою про всяк випадок антирепеленти та антигістамінні, бо різноманітні комахи в парку є, принаймні були під час мого відвідування.

Чи варто відвідувати столичний парк в Японії?

Розкинутий більше ніж на пʼятдесяти гектарах, парк Йойогі втілює дух сучасного Токіо і є місцем, де традиційна японська любов до природи поєднується з міською енергією та культурним різноманіттям, створюючи унікальний простір для відпочинку в серці мегаполіса.​​​​​​​​​​​​​​​​ Унікальне розташування дозволяє легко поєднати відвідування зеленої відпочинкової зони з іншими популярними місцями: святилищем Мейджі, а також Національним гімнастичним комплексом Йойоґі. Один з моїх улюблених серед парків японського регіону Канто, величний, доглянутий і зручний, доступний. Однозначно рекомендую, особливо тим, хто шукає спокійного дозвілля в межах невпинного ритму технологічного міста.

У наступній частині читайте більше про вуличну акцію в центральному районі Токіо та прогулянку вуличками Шінджюку. Підписуйтеся, аби не пропустити!

Додаткові джерела:

金田初代、金田洋一郎（写真）『ひと目でわかる! おいしい「山菜・野草」の見分け方・食べ方』PHP研究所、2010年9月24日、104 – 105頁。ISBN 978-4-569-79145-6

Yasukatsu Takii, “366th Birthday Flower Book” Japan Vogue, November 30, 1990, p.218.

Автор блоґу  Ліля Тяжка для Мандрівки Японією ФОТО: © Мандрівки Японією

►Мандрівки Японією – https://japantravel.com.ua/
► Facebook – https://www.facebook.com/japantravel.com.ua
► Instagram – https://www.instagram.com/japantravel.ua/
► e-mail – japantravel.club@proton.me

Всі права захищено (©) Мандрівки Японією. Копіювання та поширення дозволено тільки з активним гіперпосиланням на першоджерело https://japantravel.com.ua/yoyogi-park-u-kvitakh-litniy-marshrut-mizh-shibuieiu-ta-shindzhiuku-chastyna-1